Міністерство освіти і науки України Національний університет „Львівська політехніка” Кафедра ЕОМ  Лабораторна робота №6 з курсу: «Засоби системного прграмування» на тему:«Використання макрокоманд та процедур. Ввід даних з клавіатури та вивід результату на екран» Варіант: №7 Вираз: X=A4/B2-C1*(D1+E2-K) K=717  МЕТА РОБОТИ: Набути навиків написання макрокоманд та процедур на Асемблері, освоїти способи передачі параметрів. Реалізувати ввід та вивід даних в десятковій системі числення. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ: Процедури та оператор CALL Процедура – це частина програми, яка може бути описана в довільному місці і містити дії над довільними даними. Процедура починається директивою PROC та завершується директивою ENDP. Кодовий сегмент може містити будь-яку кількість процедур, що розділяються директивами PROC і ENDP. Типова організація багато процедурної програми приведена нижче. Виклик процедури здійснюється командою CALL. Для повернення з процедури використовується команда RET.
Рис.1.Виклик процедур. Зверніть увагу на наступні особливості: - директиви PROC по мітках B10 і C10 мають операнд NEAR для вказівки того, що ці процедури знаходяться в поточному кодовому сегменті. У багатьох випадках, цей операнд опускається, тому що за замовчуванням асемблер приймає тип NEAR. - Кожна процедура має унікальне ім'я і містить власну директиву ENDP для вказівки кінця процедури. - Для передачі керування в процедурі BEGIN маються дві команди: CALL B10 і CALL C10. У результаті першої команди CALL керування передається процедурі B10 і починається її виконання. Досягши команди RET, керування повертається на команду безпосередньо наступну за CALL B10. Друга команда CALL діє аналогічно - передає керування в процедуру C10, виконує її команди і повертає керування по команді RET. - Команда RET завжди виконує повернення у вихідну програму. Програма BEGIN викликає процедури B10 і C10, що повертають керування назад у BEGIN. Для виконання самої програми BEGIN операційна система DOS викликає її, і наприкінці виконання команда RET повертає керування в DOS. Якщо процедура B10 не містить завершальної команди RET, то виконання команд продовжиться з B10 безпосередньо в процедурі C10. Якщо процедура C10 не містить команди RET, то будуть виконуватися команди, що йдуть за процедурою C10 з непередбаченим результатом. Використання процедур дає гарну можливість організувати логічну структуру програми. Крім того, операнд для команди CALL можуть мати значення, що виходять за межу від -128 до +127 байт. Технічно керування в процедуру типу NEAR може бути передане за допомогою команд переходу чи навіть звичайним порядковим кодуванням. Але в більшості випадків рекомендується використовувати команду CALL для передачі керування в процедуру і команду RET для повернення.  Макрозасоби Для кожної закодованої команди асемблер генерує одну машинну команду. Але для кожного закодованого оператора компіляторної мови Pascal чи C генерується один чи більш (частіше багато) команд машинної мови. У цьому відношенні можна вважати, що компіляторна мова складається з макрооператорів. Асемблер також має макрозасоби, але макроси тут визначаються програмістом. Для цього задається ім'я макросу, директива MACRO, різні асемблерні команди, що повинний генерувати даний макрос і для завершення макровизначення - директива MEND. Потім у будь-якім місці програми, де необхідне виконання визначених у макрокоманді команд, досить закодувати ім'я макросу. У результаті асемблер згенерує необхідні команди. Використання макрокоманд дозволяє: - спростити і скоротити вихідний текст програми; - зробити програму більш зрозумілої; - зменшити кількість можливих помилок кодування. Прикладами макрокоманд можуть бути операції вводу-виводу, пов’язані з ініціалізацією регістрів і виконання переривань перетворення ASCII і війкового форматів даних, арифметичні операції над довгими полями, обробка рядкових даних, ділення за допомогою віднімання. Просте макровизначення Макровизначення повинне ...